Студенти й викладачі факультету технологій та дизайну – учасники заходів у Галереї мистецтв до Дня українського кіно
10 вересня 2024 року здобувачі освіти факультету технологій та дизайну Полтавського національного педагогічного університет імені І. Г. Короленка разом із викладачами Олександром Лук’яненком, Віталієм Дмитренком, Ренатою Винничук, Олексією Штепою та Ларисою Гриценко відвідали демонстрацію документального фільму «Соловецькі в’язні з України. Лесь Курбас. Михайло Куліш». Захід до Дня українського кіно з нагоди 130-річчя від дня народження Олександра Довженка проходив у Великій виставковій залі Полтавського художнього музею «Галерея мистецтв» імені Миколи Ярошенка.
Директорка музею Ольга Курчакова розповіла гостям заходу про життєвий і творчий шлях українського кінорежисера й письменника Олександра Довженка, проводячи паралелі з сучасним протистоянням української культури з російської окупаційної машини, коли мова заходила про намагання сталінської тоталітарної машини задушити вияви оригінальності, натуралістичності й україноцентричності у творчості генія кіномистецтва ХХ століття.
Присутні на заході режисерка-постановниця, сценаристка, продюсерка Наталія Іванченко, режиср-постановник, оператор-постановник Дмитро Старіков, оператор-постановник Максим Старіков та актриса Ольга Чернявська. Автори розповіли про ідею фільмів циклу «Соловецькі в’язні з України», куди входить і фільм 2011 року про поета, перекладача Миколу Зерова. Пропонований студентам фільм був присвячений долям і творчим пошукам режисера Леся Курбаса й драматурга Миколи Куліша, які прагнули оновити український театр XX століття, спираючись на досвід світового сценічного мистецтва. Режисери пояснили, що зйомки фільму відбувалися в Україні (у Харкові, Львові, Києві, Самборі та ін.) та росії (на Соловках та в урочищі Сандармох). Творча група опрацювала багато архівних матеріалів із фондів театру «Березіль» (м. Харків), Харківського літературного музею та Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.
Захід актуальний з огляду на формування національної самосвідомості та історичної пам’яті та розуміння шляху розвитку української культури, коли митці початку ХХ століття у новаторських формах уперше з театральної сцени озвучили правду про радянську репресивну систему, що стало початком кінця і двох геніальних митців, і театру «Березіль» у жахливу добу «Розстріляного українського відродження».
