КУЛЬТУРОЛОГИ ВИВЧАЮТЬ СПЕЦИФІКУ РЕЛІГІЙНОГО МИСТЕЦТВА

Майбутні культурологи за ініціативи завідувача кафедри Олександра Лук’яненка відвідали лекцію викладача Полтавської Місіонерської Духовної Семінарії Володимира Сахна на тему «Хрест Господній в мистецтві». Просвітницький захід є одним із тематичних вечорів Молодіжки імені святителя Іларіона (Юшенова), Полтавського чудотворця, що діє при Свято-Макаріївському кафедральному соборі Української православної церкви. Володимир Вікторович пояснив присутнім семіотичне значення хреста та його роль і місце у християнському віровченні.  Здобувачі освіти ознайомилися з еволюцією графічного та стильового зображення хреста в різні історичні епохи з акцентом на зміні сприйняття символу представниками різних культур. Акцент був зроблений на специфіці барокового мистецтва, якому були властиві прагнення до пишності, яскравості та урочистості. В. Сахно проілюстрував, як відбувся перехід від тлумачення хресних мук та самого образу розіп’ятого  Ісуса Христа митцями епохи Відродження, котрі прагнули до ідеалізованого зображення людського тіла, до писання релігійних таких полотен епохи бароко. Коли художники навпаки брали за основу недоліки й у гіперболізованому вигляді показували людські пристрасті, демонструючи таким чином недосконалу природу людини.

Студенти з’ясували, що реалістичні деталі, пасіонарність та яскраві кольори мали впливати на емоції людини, спонукати її до усвідомлення своєї гріховності та каяття. Викладач ПМДС В. Сахно розтлумачив, що така тенденція була характерна для католицизму і, відповідно, набула поширення у західноєвропейському живописі. Натомість  на православних іконах образи були позбавлені тілесності й індивідуальності. Вони були втіленням аскетизму через вплив візантійської іконописної традиції, що набула поширення на Русі. Слухачі побачили, що православне мистецтво акцентувало увагу на духовності, прагнучи не до реалістичного зображення образів, а демонструючи їх у відірваність від земного й у перенесенні у сферу трансцендентного.

Студенти вивчили культурні коди та релігійні символи, що нерідко зустрічаються на полотнах та іконах із зображенням Хреста Господнього, де він виступає символом вічного воскресіння і любові, спокути гріхів людства, починаючи з первородного гріха. До прикладу, часте зображення черепа Адама, який омиває кров Ісуса Христа, є відсиланням до тексту Святого Письма, згідно з яким на Голгофі, де був розіп’ятий Христос, ще Ноєм було поховано Адама. Семіотика черепа символізує перемогу над смертю, праведності над гріховністю. Участь у подібних заходах розширює горизонти молодих культурологів, допомагає розвинути професійні компетентності особливо з огляду на важливість змісту для опанування таких дисциплін, як «Релігієзнавство та міфологія» та «Основи мистецького аналізу та експертної оцінки культурних об’єктів».