Відбулися поетичні діалоги кафедра культурології  у Нових Санжарах

Під час поетичних діалогів у приміщенні Новасанжарської публічної бібліотеки Максим Михайлик розповів про перші кроки в літературі в шкільні роки та місце учителів у стимулюванні поетичного таланту. Юний митець ділився роздумами про природу власної творчості, сподіваннями, що її ніколи не зможе заступити сухий римований продукт штучного інтелекту. Максим Михайлик ділився з присутніми багатий внутрішнім світом, у якому вагоме місце займає питання українського національного вибору. Саме патріотична зорієнтованість лежить в основі громадянської лірики поета ще зі шкільних часів. У його віршах – події Революції Гідності, майдану в Полтаві і, з рештою, війна росії проти України ХХІ століття. Дискутуючи про співмірність літературного й соціального вимірів життя митця, присутні знайомилися з активною громадянською позицією Максима Михайлика – у його досвіді робота менеджером із розвитку осередків в Україні програми «Будуємо Україну разом», координатором програми «Державотворець» ГО «Українська академія лідерства», тренерство у Державному інституті сімейної та молодіжної політики. З рештою, він –лауреат Премії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення молоді у розбудові України за 2019 рік.

Осібно стояло питання воєнної поезії та творчості під час війни. Максим Михайлик зображає у своїй поезії війну як з окопів, так і в тилу, бо знає про неї багато. Поет з весни 2022 року був помічником гранатометника й командиром відділення безпілотних авіаційних комплексів 68 єгерської бригада Збройних сили України, а зараз – офіцер резерву окремої президентської бригади. Коли він пише про побратимів, ділиться роздумами про сутність життя й смерті, історії й реальності України – вони відчуваються, як справжні. Бо за ними досвід, отриманий у боротьбі юнака за Україну, за яку він нагороджений почесними нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» та  «Хрест хоробрих», а також нагрудним знаком «За зразкову службу» Міністерства оборони України.

Окрім творчості Максима Михайлика та Олександра Лук’яненка, гості поетичних діалогів познайомилися з думками й віршами філософів та письменників різних країн та часів. Розмисли Юрія Андруховича утверджували у тому, що поезія – це дар мови і дар мові, який продовжує їй життя. Ідеї поетка та літературознавчині Галини Крук допомагали розібратися у стереотипах стосовно набору рис і ознак, притаманних всім поетам одразу. Громадянська тематика і тема війни поставали на тлі віршів Василя Симоненка та літературних пошуків літературознавця Сантану Даса. Питання любові й віри у віршах трактувалися з огляду на історію інтимної поезії з часів шумерської «Пісні про кохання Шу-Сіна», Пісні над піснями Соломона та критично-літературних пошуків американського поета. Есеїста Майкла Дана Джоя. З рештою, питання змісту життя й творчості узгоджувалися з роздумами про життя й смерть філософів Мераба Мамардішвілі, Георга Гегеля та Віктора Еміля Франкла.

You may also like...